Блог вихователя Вакуленко Марини Вікторівни
26.04.2024
ДЕСЯТЬ КРОКІВ, ЩОБ СТАТИ КРАЩИМИ БАТЬКАМИ
1. Любов є найважливішою потребою усіх дітей і однією з основних передумов позитивної поведінки дитини.Батьківська любов допомагає дитині формувати впевненість у собі, викликає почуття власної гідності.
2. Прислуховуйтесь до того, що говорить Ваша дитина. Цікавтеся тим, що вона робить і відчуває.
3. Всі взаємостосунки, в тому числі й ті, що будуються на любові й довірі, потребують певних обмежень. Батьки самі мають визначити ціобмеження для дітей. Пам’ятайте, що порушення дітьми будь-яких обмежень є для них природним процесом пізнання, і не варто це розцінювати як прояв неслухняності. Діти почуваються більш безпечно, коли батьки такождотримуються визначених ними обмежень.
4. Сміх допомагає розрядити напружену ситуацію. Часом батьки бувають занадто серйозними. Це заважає їм сповна відчути радість батьківства. Вмійте побачити веселі моменти й дозволяйте собі сміх при кожній нагоді.
5. Намагайтесь побачити світ очима Вашої дитини і зрозуміти її почуття. Пригадайте, як Ви почувалися коли були дитиною, і яким незрозумілим здавався Вам світ дорослих, коли з Вами робили не справедливо.
6. Хваліть і заохочуйте Вашу дитину, особливо за хорошу поведінку.
7. Поважайте свою дитину так, як поважали б дорослого. Дозволяйте дитині брати участь у прийнятті рішень, особливо тих, що стосуються її. Прислухайтеся до думки дитини. Якщо Ви змушені сказати дитині щось неприємне, подумайте, яким чином Ви сказали б це дорослому. Вибачайтеся, якщо вчинили неправильно по відношенню до дитини.
8. Плануйте розпорядок дня дитини. Салі діти почуватимуться більш безпечно, якщо дотримуватимуться чіткого розпорядку дня.
9. У кожній є свої правила. Будьте послідовними у їх дотриманні, не намагайтеся виявити певну гнучкість щодо дотримання цих правил з маленькими дітьми. Діти можуть бути введені в оману, якщо одного дня правило виконується, а іншого - відміняється.
10. Не забувайте про власні потреби! Коли батьківство починає нагадувати надто важку працю, і Ви відчуваєте, що Вам бракує терпіння,приділіть трохи часу лише собі. Робіть те, тщо приносить Вам задоволення.Якщо Ви розумієте, що втрачаєте контроль над собою і можете накричати на дитину, образити, принизити чи вдарити її, залиште дитину на кілька хвилин,порахуйте до десяти і заспокойтесь.
_________________________________________________________
17.04.2024
ПІДГОТОВКА РУКИ ДИТИНИ ДО ПИСЬМА
З чого починати? Звісно з навчання письма – важливий крок у розвитку дитини. Його не можна розглядати ізольовано , а лише у взаємозв’язку з розвитком усного мовлення. І це невипадково, адже письмо , як і слухання й говоріння, є одним із видів мовленнєвої діяльності. Процес письма постійно супроводжується усним мовленням, оскільки дитина диктує собі те, що має записати. Якщо дошкільник має певні вади у вимові окремих звуків, це в майбутньому може негативно позначитися на письмі – спричинятиме помилки та пропуск і заміну літер. Тому розвиток усного мовлення є одним із пріоритетних напрямків підготовки руки дитини до письма.
Дослідження науковців свідчать про те, що рівень розвитку мовлення дітей залежить від ступеня сформованості дрібної моторики пальців рук. Недарма народна педагогіка впродовж багатьох століть зберігає значну кількість фольклорних творів, використання яких супроводжується активними рухами: «Сорока-ворона», «Пальчику,пальчику», «Горошок, бобошок» тощо.
Рухи пальців і кисті руки розвиваються в дитини поступово протягом усього дошкільного життя. Однак, на момент вступу дитини до школи не завершується процес закостеніння пальців кисті руки. Цим пояснюється невпевненість у рухах, дрижання пальців під час проведення прямих ліній, написання овалів та напівовалів, швидка втомлюваність. Труднощі, з якими стискається дитина під час письма, викликають у неї негативне ставлення до цієї діяльності. Тому дитина, яка робить лише перші кроки в набутті графічної навички письма, потребує постійної допомоги дорослого, адже саме він має перетворити складну для дитини діяльність на цікаву гру. Із чого тренування, з розминки, зі своєрідної зарядки для пальчиків. Ось наші рекомендації.
________________________________________________________________________________________________________________
08.04.2024
«Адаптація дитини до умов дошкільного закладу»
Одним з головних „двигунів” розвитку дитини є потреба орієнтуватися у оточуючому середовищі, розуміти його. Щоб дитина могла довіряти йому, світ повинен бути стабільним і передбачуваним. Але в певний момент в цей, такий зрозумілий, звичний світ, втручаються нові елементи, все змінюється і потрібний час, щоб все знову стало звичним. Приклади таких „втручань” – переїзд, зміни в складі родини і, звичайно, прихід до дитячого садочка. На думку науковців остання подія – це, безумовно, стрес, до якого дитячий організм повинен адаптуватися.
Початок адаптації- це мобілізація енергії. Навколо стільки всього нового, незвичного, і здобуті навички не стають у пригоді, і сподівання не справджуються. В цей період у дитини зростає емоційність, у неї поганий апетит, вона не спить. Потім дитина засвоює нові знання. У дитини з’являються нові звички, нормалізується апетит, знижується збуджуваність, але сон відновлюється повільніше. Завершення адаптаційного стресу характеризується або виснаженням і хворобою, або – що буває частіше – дитина приходить до норми, але вже на новому рівні.
Термін адаптації для кожної дитини може бути різним – від 20-30 днів до 2-6 місяців. По якому шляху піде ваша дитина залежить від стану здоров’я, фізичного та розумового розвитку, від того, наскільки вона прихильна до мами. Іноді дитина почуває себе кинутою напризволяще, безпорадною. Дитина може бути агресивною в стосунках з іншими дітьми, уникати контактів; на зміну її плачу приходить пасивність, байдужість, інтелектуальний і мовний розвиток призупиняється або, навіть, повертається на більш ранній рівень. Ось деякі можливі причини важкої адаптації: патологія вагітності та пологів, перенесені до року вірусні інфекції, хвороби, пов’язані з перебуванням у лікарні, черепно-мозкові травми. У таких випадках мати часто опікується дитиною, вона бере на себе всі функції по його обслуговуванню – звісно, з нею важко розлучитися навіть на кілька годин.
Звісно, негативні приклади адаптації зустрічаються не так вже й часто. Чому ж діти по-різному звикають до дитячого садочку? Перша причина – вік. Чим менша дитина, тим важче її звикати до нових умов. А.Фромм вважає, що кращий час для адаптації – 3-5 років. Важче всього звикають дворічні діти. Друга причина – індивідуальні особливості дитини. Серед індивідуальних особливостей звикання можна виділити активний і пасивний самозахист. Приклади першого – конфлікт з дітьми, вихователями, неслухняність. Приклад другого – замкнутість, неконтактність, іноді – аутизм.
Чи в змозі ми допомогти нашим дітям? Звичайно, так!
В перші дні забирайте дитину раніше, не залишайте до вечора.
Постійно розповідайте дитині, як їй буде добре в дитячому садочку і чому саме.
Якомога частіше демонструйте дитині, як ви любите її.
Виділіть додатковий час, щоб погратися з дитиною, адже саме тепер їй не вистачає спілкування з вами.
Наблизьте режим дня вдома до режиму дитячого садочка. Це допоможе дитині швидше звикнути.
_________________________________________________________
25.03.2024
Економічне виховання дітей дошкільного віку
Економічне виховання дітей в сім’ї
Основне завдання сімейного виховання – підготовити дітей до життя в існуючих соціальних умовах. Вихователь повинен вміти визначати статус сім’ї, склад, економічний рівень підготовки батьків. Педагогу, як переконує практика, краще проводити роботу з сім’ями, якщо він знає тип цієї сім’ї. В наш час спеціалісти розрізняють два основних типи сім’ї – домінаторна (тоталітарна) і партнерська (демократична). Експерти ООН з проблем сім’ї, американські психологи Беррі і Дженей Уайнхолд провели за завданням ООН спеціальне аналітичне дослідження і виділили ознаки домінаторної й партнерської сім’ї. Наводимо основні характеристики обох типів сімей, які допоможуть визначитись педагогам у проведенні економічного виховання дітей.
Для тоталітарної сім’ї характерно: зловживання владою; відсутність рівноправності всіх членів сім’ї, а особливо дітей; наявність в сім’ї суворих правил, які носять примусовий характер; кожному члену сім’ї відведена відповідна роль, в тому числі у відповідності з його статтю, тобто дівчинці можна і необхідно робити це і те, а хлопчику - зовсім інше, тому що він – хлопчик; відсутність розподілу обов’язків, пов’язаних з життям сім’ї; економічні труднощі не розподіляються між членами сім’ї; відсутність поваги до приватного життя членів сім’ї та інших людей; конфлікти вирішуються за принципом : «один виграв – інший програв» члени сім’ї беруть участь у прийнятті рішень; батьківські обов’язки не розподіляються; дисципліна підтримується за рахунок сили і приниження; допущених помилок не визнають, вибачення не просять тощо.
Порівняйте інший, демократичний тип: кооперативна структура, рівні можливості; відсутність секретів і таємниць; гнучкі правила розпорядку; розподіл економічної відповідальності; домашня робота і обов’язки розподіляються на основі рівноправності; повага до приватного життя членів сім’ї; основою дисципліни є повага і довіра; батьківські обов’язки рівномірно розподілені; допущені помилки визнаються; члени сім’ї відчувають себе в небезпеці; конфлікти вирішуються; члени сім’ї беруть на себе відповідальність за проблеми, які виникають; сім’я – це джерело радості; діти плануються і бажані.
Розбудова держави на принципово нових економічних засадах ускладнила умови сімейного виховання дітей. Серед багатьох проблем, викликаних цим процесом, є помітні зміни в економічному становищі сучасної сім’ї, характері праці її членів, становищі дітей в силу цих змін.
Якщо раніше діти не мали можливості спостерігати за трудовою діяльністю своїх батьків, як вони спішать на роботу або приходять з неї, приносять зароблену платню, то сьогодні вже значна частина дошкільнят не тільки спостерігає за трудовою діяльністю своїх батьків у приватних підприємствах, а й певною мірою залучається до цієї діяльності. На жаль, вони мають можливість спостерігати і такий супутник нашого життя, як безробіття батьків. Це вимагає посиленого економічного виховання дітей в сім’ї й зокрема ролі вихователя, вчителя трудового навчання у цьому процесі.
Важливим питанням у плані економічного виховання дітей в сім’ї є організація господарсько-побутової праці в домі, квартирі, саду тощо. Ця праця має бути раціонально організована, тобто корисна, ефективна, якісна. Її варто планувати як в рамках кожного дня (приготування їжі, допомога у прибиранні квартири, іграшок), так і на більш тривалий час (ремонт квартири, домашньої техніки).
Важливим питанням економічного виховання дітей в сім’ї є формування в них ощадливого ставлення до бюджету часу, вміння його планувати, економити, аналізувати його витрати. Дітей слід привчати вишукувати шляхи економії часу. Цьому має сприяти організація навчальної і побутової діяльності вихованців в сім’ї. Як зауважує А. С. Нісімчук, головна умова ефективності економічного виховання дітей у навчальній діяльності – це її наукова організація. У домашніх умовах це передбачає раціональне і суворе дотримання режиму дня, доцільного порядку на робочому місці, систему виконання домашніх завдань, використання раціональних прийомів навчальної діяльності в роботі з книгою, підручником, словником, під час ведення записів, конспектів, уміннями та навичками планування, самоконтролю, аналізу ефективності своєї діяльності.
В економічному вихованні дітей дошкільного віку та школярів не можна обходити питання використання ними грошей, що виділяються батьками або зароблені самостійно. Кишенькові гроші сприяють економічному вихованню лише за умови, що їх навчили розумно користуватися коштами. Тому батьки повинні володіти певною сумою економічних знань, знання методики економічного виховання дитини в сім'ї, залучення її до економічних аспектів сімейного життя і діяльності.
Знайомимо дошкільників з економікою
Коли слід починати знайомство дітей з економікою? З якого віку дитина повинна дізнатися про світ економічних відносин? Як і за допомогою якого устаткування навчати дітей економіці? І чи потрібно це робити? Ці питання хвилюють батьків не один десяток років. Дошкільник і економіка лише на перший погляд здаються далекими один від одного. Дитина мимоволі зустрічається з економікою, навіть якщо її не вчать економіці. Вона дізнається, що таке «моє», «твоє», «наше», «обмін», «гроші», «ціна», «купити», «дешево», «продати», «заробити». Чим раніше ми почнемо економічну освіту дітей, тим їх дії і вчинки будуть більш раціональними, усвідомленими, тому, що саме в дошкільному віці діти набувають первинний досвід елементарних економічних відносин. Чим старше діти, тим більше вони активно беруть участь у вирішенні багатьох економічних проблем сім'ї: розподіл сімейного бюджету, складання меню, придбання покупок тощо.
Процес економічного виховання реалізується через різні форми його організації. Основна форма навчання - це гра. Саме гра наповнює життя дітей неповторним, цікавим змістом, організує і регулює їх поведінку, коригує психіку і допомагає виявляти і задовольняти свої інтереси. Засвоїти складні економічні поняття допоможуть персонажі знайомих казок: «Муха - Цокотуха», «Буратіно», «Три порося», «Півник і бобове зернятко». Казки використовуються для виховання таких якостей особистості, як працьовитість, ощадливість, практичність. В казках економічний зміст розкривається перед дітьми у вигляді проблемних ситуацій, вирішення яких розвиває логіку, нестандартність, самостійність мислення, комунікативно-пізнавальні навички. Виявляється, в будь-якій казці можна знайти економіку.
Знайомство з азами економіки доцільно почати з подорожі по країні «Економіка», де живе ігровий персонаж - гном Економ Афлатун. Він знайомить дітей з іншими ігровими персонажами: царицею Економікою і Бізнесменчиком. Ці персонажі вивчають економіку разом з дітьми, беруть участь в іграх і допомагають дітям освоювати фінансові та економічні поняття.
Одна з найбільш близьких дитині тем - це «Сім'я. Доходи сім'ї. Сімейний бюджет». Знайомство з бюджетом починайте з виготовлення макета сімейного бюджету, де кожна частина позначає дохід всіх членів сім'ї (тато, мати, старші брати і сестри, дідусь, бабуся). На наочному прикладі можна переконатися, хто і який дохід приносить у сім'ю. Спільно з дітьми можна намалювати картки-схеми із зображенням доходів та витрат вашої сім'ї. А для закріплення матеріалу організуйте сюжетно-рольову гру «Сім'я», де розподіліть ролі, виберіть професії.
У кожній сім'ї, як і в кожної людини, є свої потреби і наступною темою буде тема «Потреби людини». Поговоріть з дитиною і розкажіть їй: «Що може людина? Навіщо людина їсть? Навіщо ми дихаємо?» Можна провести гру «Хочу і треба?» Пропонуємо дитині вибрати з серії предметних картинок ті картинки, на яких зображені предмети, необхідні дитині обов'язково: вода, їжа, одяг, житло. Це будуть - «основні потреби». Дорослий вибирає ті картинки, на яких зображені предмети, без яких дитина може прожити: іграшки, комп'ютер, прикраси, розваги. Це - «неосновні потреби людини». Запропонуйте дитині визначити, до якої групи можна віднести такі потреби людини як: освіта, медицина, дружба, захист.
А для того, щоб задовольняти свої потреби, необхідні гроші. Знайомимо дітей зі «Світом грошей». Необхідно підвести дітей до розуміння того, що гроші є засобом задоволення потреб. А познайомити дитину зі світом грошей допоможе казка. Прочитайте дітям казку «Буратіно» і поговоріть за її змістом. Запитайте у дитини: «Все можна купити за гроші?» Організуйте сюжетно-рольову гру «Магазин». Всі знають, що це одна з найулюбленіших дитячих ігор. Придумайте свої іменні грошики. Вибираючи продавця, зверніть увагу на правила поведінки в магазині. Граючи, діти не тільки закріплюють отримані знання, а й вчаться спілкуватися, будувати партнерські відносини.
На цьому знайомство з ЕКОНОМІКОЮ не закінчується. Це тільки початок. Попереду ще багато цікавих зустрічей з такою складною наукою – ЕКОНОМІКА.
Економічна культура в сім' ї
Кожна родина в реальному житті є берегинею певного типу культури, стилю, рівня життя. У родині дитина отримує початкові уявлення про працю як процес, пов'язаний з дисципліною і знанням, причиною і наслідком; про працю як джерело існування родини.
Сім'я - особлива атмосфера, куди дитина несе свою радість і горе, роздуми і сумніви. Ще в дошкільному віці діти починають усвідомлювати, що можна робити, а що не бажано, що добре, а що - погано. Соціальна ситуація часто пропонує нам зразки суперечливих дій дорослих, які не завжди зрозумілі дітям, особливо якщо вчинку або поведінці не передує пояснення. Дорослі мало приділяють увагу поясненню причин дбайливого ставлення до речей, предметів, оточення.
Дорослі здебільшого обмежуються наказами: «Не рви», «Не можна ламати», «Не чіпай».
В основі бережливості закладена можливість тривалого користування предметами. Щоб виховувати у дітей бережливість до хліба, інших продуктів харчування, речей, народного багатства, потрібно проводити серйозну роботу вдома. Доцільно починати з формування у дітей навичок самообслуговування, виявів господарського ставлення до зламаних іграшок, неприбраного ліжка.
Задля виховання бережливого ставлення до суспільного майна дітей слід прилучати до праці.
Скільки 6 ми не говорили про економію води, тепла, електреенергії, без наочного прикладу на результат годі сподіватися - велику роль відіграє особистий приклад дорослих.
Розповідаючи дітям про хліб, про те, як важко він достається, читаючи їм художні твори, можна домогтися того, що кожна дитина братиме стільки хліба, скільки вона з'їсть, і не буде викидати шматочки.
Скільки існує родин, стільки відомо способів розв'язання господарчих питань. Економія - це знання правил експлуатації домашнього майна та дотримання цих правил. Ознайомлення дітей з правилами експлуатації майна та вимогами до його зберігання залучає до ощадливості, економного ставлення до всього, що їх оточує. Слід також залучати дітей до купівлі продуктів, обговорювати ціну покупки.
І найголовніше правило економії - це не викинути там де немає в цьому потреби.
Так, крок за кроком, наші діти засвоюють ази бережливості, економії.
Діти і гроші - вчимо дитину розпоряджатися кишеньковими коштами
Більшість психологів переконані, що правильно користуватися грошима необхідно навчати дітей з дитинства. Однак мало хто з батьків має уявлення, як це потрібно або можна робити. Звичайно, одної універсальної поради з цього приводу просто немає, адже всі діти різні і кожен випадок індивідуальний. Але існує ряд порад, які допоможуть навчити фінансової грамотності дитини.
Насамперед, дуже важливо пояснити, що таке сімейний бюджет і чому неможливо купувати все, що захочеться. Розкажіть малюкові, що він складається з грошей, які ваша сім’я отримала в цьому місяці, це сталося завдяки тому, що тато і мама справно ходили на роботу. Весь цей дохід ділиться на частини. Найважливіша перша, у неї входять самі необхідні щоденні витрати (тут можна підключити дитину і запитати, що вона вважає найнеобхіднішим). Природно, для більшості сімей це витрати на харчування, одяг, комунальні послуги, оплата за школу. Друга частина може включати в себе побутові потреби – ремонт, зміна інтер’єру і т. д. Далі витрати на інтернет, літературу, телебачення. Наступними можуть йти витрати на розваги, наприклад, відвідування парку, кінотеатру, кафе і т. д.
Витрати на першу, найбільш важливу частину, скорочувати не можна, оскільки вона необхідна. А от інші, менш важливі, можна скоротити. Наприклад, один місяць не витрачаємо гроші на розваги, а витрачаємо все на покупку пральної машини або ремонт. Або поділимо частину, що призначається для розваг і почнемо відкладати на відпустку. Таким чином, дитина отримає загальні поняття звідки гроші беруться, куди вони йдуть і як ними можна розпоряджатися.
Звичайно, можна щодня читати нотації дітям на тему витрат і грошей, але в більшості випадків це просто вилітає з голови. Найкраще виховувати в дитині правильне ставлення до грошей на практиці, адже вони все набагато краще сприймають, коли бачать і відчувають. Намагайтеся брати дитину з собою в магазин, пояснювати, чому вами був обраний той, а не інший товар, що, чому ви не купуєте все, що хочеться. Можете пройтися по магазинах і показати малюкові, що одне і те ж саме може коштувати по-різному. Купіть товар, який коштує менше, а на зекономлені гроші придбайте дитині, наприклад, морозиво. Ще один спосіб, на практиці, навчитися розпоряджатися грошима – це кишенькові гроші. Варто їх давати дітям чи ні – викликає безліч суперечок, спробуємо в цьому питанні розібратися.
Кишенькові гроші – користь і шкода для дитини
Фахівці однозначно стверджують, що гроші на кишенькові витрати давати дітям необхідно. В якості основного аргументу на користь цього питання психологи висувають те, що це дозволяє дитині відчути себе особистістю і дає можливість на практиці зрозуміти, як можна розпоряджатися готівкою. Кишенькові гроші вчать розрахувати, підсумувати, планувати, накопичувати, економити. Коли у дитини з’являються власні кошти, які мають властивість рано чи пізно закінчуватися, вона починає розуміти їх цінність.
Негативною стороною видачі дитині кишенькових грошей є ситуація, коли ці самі гроші витрачаються безконтрольно. Це може призвести до вельми неприємних наслідків. Щоб уникнути подібних ситуацій, потрібно контролювати витрати дитини. Звичайно, тут не йдеться про тотальний контроль, до дрібниць чіплятися не варто, але обговорювати її витрати не завадить. Швидше за все, перші отримані гроші дитина витратить дуже швидко, можливо навіть протягом декількох хвилин. Щоб уникнути подібних подій у майбутньому, поясніть дитині, що призначена вами сума дається на певний термін і раніше цього часу вона більше нічого не отримає. Поступово дитина навчиться планувати покупки і правильно розпоряджатися своїми коштами.
Скільки грошей давати дітям на витрати
Давати гроші дітям, постає питання, скільки їх потрібно давати. Єдиних рекомендацій щодо суми, яка видається на кишенькові витрати не буває, адже у різних сімей різне матеріальне становище. Те, що цілком природно для одних, для інших може бути зовсім недоступне. Але існує одне негласне правило – чим менша дитина, тим менше їй потрібно грошей.
Починати давати готівку дітям варто з віку, коли вони будуть сприймати їх як загальний еквівалент. Як правило, відбувається це з шести-семи років. До цього діти віддають перевагу натуральному обміну, наприклад, цукерку на цукерку, іграшку на іграшку і т. д. Але і малюкам давати гроші для самостійних покупок теж можна, просто це мають бути зовсім невеликі суми, а сам процес придбання товару повинен контролюватися батьками.
Дітям шкільного віку також не рекомендується видавати занадто великі суми, оскільки, маючи обмежену кількість грошей, вони швидше зрозуміють ціну речей, навчаться робити вибір між товарами. Але і дуже маленькі теж буде не кращим варіантом. Тоді мимоволі виникає питання, скільки давати грошей дітям. Розраховувати необхідну суму слід виходячи з потреб дитини. Школяреві кишенькових грошей повинно вистачати на харчування поза домом, проїзд, на одні ласощі в день і одну невелику річ в тиждень, наприклад, журнал або іграшку. Старшим школярам грошей має вистачити ще й на розваги (комп’ютерні ігри, кіно). Ну а витратить дитина видані гроші або віддасть перевагу відкласти, це її особиста справа.
Чи може дитина заробити
Відповідь на це питання – безумовно, так. Але тут мова йде лише про дітей постарше. Для дитини, яка навчається у старших класах, перша робота може стати етапом соціального розвитку. Вона усвідомлює, що для досягнення матеріального благополуччя необхідно багато працювати, пізнає ціну грошам і навчиться досягати бажаного самостійно, без допомоги рідних. До речі, на заході навіть діти з забезпечених сімей 7-10 років намагаються знайти собі підробіток, а працюючі підлітки і студенти вважаються нормою.
Однак дитячий заробіток не повинен бути заохоченням за виконану домашню роботу, гарні оцінки чи поведінку. Підхід типу – отримав п’ятірку – 20 гривнів, виніс сміття – 10 гривнів, помив посуд – 15, абсолютно невірний. Не можна ставити звичайні щоденні обов’язки і нормальні людські відносини в залежність від грошей. Діти повинні розуміти, що домашні справи слід виконувати, щоб полегшити мамі життя, добре вчитися, щоб отримати бажану професію, добре себе вести – щоб бути пристойною людиною
І без всього цього існує маса способів, як заробити гроші дітям. Наприклад, мийка машин, вигул собак, роздача листівок, догляд за дітьми, допомогу сусідам в прибиранні, покупки і т. д. Заробити гроші можна навіть займаючись своєю улюбленою справою, наприклад, продаючи зроблені власноруч вироби, беручи участь у змаганнях чи конкурсах, або граючи в певні комп’ютерні ігри.
Дайте право зароблені гроші дитині витрачати на себе, при бажанні, вона може приєднати їх до сімейного бюджету. Хорошим знаком можна вважати, якщо з першого заробітку дитина купить щось для всієї родини, наприклад, торт. Але будь-яка навіть самий прибутковий підробіток, ні в якому разі не повинен заважати навчанню, адже на даному життєвому етапі дитини головним пріоритетом повинно бути отримання хорошої освіти.
Гроші в подарунок - вчимо правильно витрачати
Останнім часом стало дуже популярно в якості подарунків дарувати дітям гроші. Психологи не підтримують таке нововведення. Звичайно, подарувати дитині гроші найпростіше, адже непотрібно ламати голову, підбираючи підходящий презент. Однак дитяче життя не повинна повністю ставитися на фінансові рейки. Для дитини подарунок повинен бути довгоочікуваним або несподіваним сюрпризом. Для більш старших дітей він може бути обговореним заздалегідь покупкою.
Якщо ж гроші були все ж подаровані, потрібно надати дитині право розпорядитися ними на свій розсуд. Відбирати і не давати гроші дитині, в такому випадку, не можна. Краще обговоріть з нею, що вона б хотіла придбати. Наприклад, можливо дитина мріяла про велосипед або планшет. За великою покупкою варто вирушати в магазин разом. Дітям старшого віку можна дозволити витратити їх і самостійно.
Іншим варіантом використання подарованих грошей може стати накопичення. Запропонуйте дитині зробити їх першим внеском в скарбничку, поповнюючи яку, вона згодом зможе купити те, про що давно мріяла.
Порада для мами і тата з економічного виховання
1. Розповідайте дітям про свою роботу.
Малюки не усвідомлять зв'язок між працею і грошима, якщо не будуть знати, ким працюють їхні батьки, як заробляють гроші на життя. Діти мусять розуміти, що робота має не тільки подобатися — вона повинна "годувати".
2. Не приховуйте від дітей своє матеріальне становище.
Звісно, малюкові немає потреби занурюватися в усі нюанси сімейного бюджету, але варто пояснити дошкільникові, куди йдуть гроші. Навчіть його зіставляти бажання з можливостями, миритися з деякими обмеженнями.
3. Не привчайте дітей до надмірностей.
Неприпустимо, коли дитина мало не щодня отримує від вас подарунки і ні в чому не знає відмови. Навчіть малюка обмежувати бажання.
4. Формуйте у дошкільника розумні потреби.
Слухаючи дитячі «я хочу», частіше запитуйте: «А навіщо тобі це?». Не поспішайте задовольняти бажання, адже отримуючи все на першу вимогу, малюки переходять межу розумного.
5. Навчайте дітей ощадливості.
Не залишайте без уваги зіпсовані предмети, зламані іграшки, розірвані книги. Покажіть, як можна їх полагодити, продовжити термін служби пошкоджених предметів/
6. Допоможіть малятам усвідомити вартість речей.
Діти не мають звикати до того, що усі поламані іграшки автоматично замінюються новими. У кожній речі малюки мусять бачити цінність. Адже її хтось створив своєю працею.
7. Залучайте дітей до роботи по дому.
Дошкільник може займатися домашньою роботою нетривалий час, тому, даючи доручення, розраховуйте сили дитини. Поступово у неї розвинеться самодисципліна, і вона буде виконувати навіть нецікаву роботу. І хоча робота малюка не досконала, не забувайте його заохочувати.
Поради про те, як навчити дітей ощадливості
1. Не купуйте нічого зайвого -- тільки те, що вам насправді необхідно.
2. Збираючись у магазин за покупками, не забудьте взяти пакет або господарську сумку, щоб не купувати нові пакета, які потім доведеться викидати.
3. Купуйте товари в економній упаковці. Наприклад, соки краще купувати в картоні, а не в склі, або пластику.
4. Намагайтесь не купувати одноразовий посуд. При теплому нагріванні він шкодить здоров'ю, їжте і пийте зі скляного посуду.
5. Замість звичайних батарейок користуйтесь багатозарядними акумуляторами.
6. Купуйте енерголампи, які служать довше ніж звичайні.
7. Віддавайте непотрібний одяг, меблі, посуд і іграшки в школу-інтернат або Товариство Червоного хреста
8. Використовуйте аркушний папір з обох боків. Газети здавайте на макулатуру.
9. Прибираючи в саду чи на клумбі біля будинку, створи компостну яму. Туди скидай зібране листя та чисті харчові відходи. Після перегнивання удобрюй грунт для своїх рослин.
10. Ремонтуйте поламані речі — вони вам ще послужать.
11. Не смітіть на вулиці. Викидайте сміття в урни. Навіть якщо її не має поряд. З вами ж нічого не станеться, якщо ви обгортку від цукерки принесете і викинете вдома, а не на вулиці.
12. Сортуйте вдома сміття та викидайте в спеціальні контейнери
__________________________________________________
15.03.2024
Що ж включає в себе психологічна готовність до
навчання в школі?
Важливим є те, що майбутній школяр «починається» з позитивного ставлення до школи, бажання вчитися, прагнення до здобуття знань.
Величезну роль у прояві такого ставлення відіграють правильне уявлення дітей про навчальну працю та шкільне життя. Вони допомагають збагнути дітям всю серйозність навчальної діяльності та відповідально ставитися до учнівських обов’язків. Батькам треба пам’ятати це, щоб роботу в цьому напрямку будувати на перспективі радісного очікування дня, коли малюк стане школярем: постійно переконувати, що навчання в школі – це серйозна праця, унаслідок чого дитина дізнаватиметься щось нове. Не варто
залякувати труднощами, що можуть вплинути на навчання. Треба пам’ятати про те, що в школі часто буває робота не цікавою, але важливою, яку потрібно виконувати, слід привчати дитину підкорятися слову «треба». Варто формувати вміння доводити почату справу до кінця, переборювати труднощі, переживати задоволення від зробленого, не засмучуватися
невдачею.
• Прагнення йти до школи живиться передусім пізнавальною спрямованістю дошкільника, яка розвивається на основі властивої дітям допитливості і на кінець дошкільного дитинства набирає форм пізнавальної активності. Тому батьки повинні сприяти формуванню допитливості, здатності розділяти відоме й невідоме, переживати почуття задоволення від
набутих знань, радості й захоплення від виконання інтелектуальних завдань.
• Розумова готовність дітей до школи не зводиться тільки до оволодіння певною сумою знань про навколишнє. Важливий не тільки обсяг тих знань, які має дитина, скільки їх якість, ступінь усвідомленості, чіткість. Саме тому важливо не вчити дитину читати, а розвивати мовлення, здатність розрізняти звуки, не вчити писати, а створювати умови для розвитку моторики, і
особливо рухів руки і пальців.
• Необхідно розвивати у дітей здібності слухати, розуміти зміст прочитаного, вміння переказувати, проводити зорове зіставлення. Розумова готовність визначається як умінням дошкільника розв’язувати прості задачі,
робити звуковий аналіз слова або зв’язно розповідати про зображення на картинці, так і тим, якою мірою доступні операції аналізу, синтезу, порівняння, класифікації.
• Є діти, які не досягають такого рівня розумового розвитку, за якого вони можуть успішно включитися в навчальний процес, зазнають у першому класі значних труднощів, навіть в умовах незалежного індивідуально підходу до них. У таких випадках очевидна не готовність до навчання.
• Необхідно, щоб дитина вміла слухати дорослого і сприймати його вказівки, керуватися ними під час занять, усвідомлювати необхідність запитати, якщо завдання не зрозуміле, оцінювати свою роботу. До початку навчання у школі майбутні першокласники мають оволодіти такими поняттями: «більше», «менше», «однаково», «стільки само», «короткий і довгий», «старший і молодший»; уміти порівняти найпростіші предмети.
• Вольова готовність дітей до школи означає здатність керувати своєю поведінкою, довільно спрямовувати свою психічну діяльність. саме певним рівнем вольового розвитку маленького школяра обумовлюється його здатність зосереджуватися на виконанні шкільних завдань, скеровувати увагу на уроці, довільно запам’ятовувати й відтворювати матеріал. Формуванню у
першокласників відповідальності за учнівські справи, сумлінного ставлення до своїх учнівських обов’язків сприяють розвинені батьками в період дошкільного дитинства мотиви елементарної обов’язковості правил поведінки та вимог дорослих. Тому важливим завданням у період підготовки дитини до школи має стати виховання у майбутніх школярів почуття
відповідальності, самостійності, організованості, готовності трудитися; формування правильних моральних уявлень, готовності поділитися, поступитися, прийти на допомогу. Обізнаність із моральними нормами, які визначають людські взаємини, здатність дотримуватись правил поведінки в колективі – надійний компас для новачка в новому середовищі.
• Одне з першочергових завдань сім’ї, у забезпеченні загальної готовності дитини до школи полягає у тому, щоб сприяти її нормальному фізичному розвитку, виробленню санітарно-гігієнічних навичок, умінь самообслуговування і побутової праці. Туди входить піклування батьків про нормальне харчування малюка, загартування організму, медичне обстеження.
• Успішність навчання в школі багато в чому залежить від функціонального розвитку і стану здоров’я дитини. Дитячий організм сприйнятливий до негативних зовнішніх впливів через морфологічну та функціональну незавершеність усіх систем і органів.
• Навантажень зазнає несформований опорно-руховий апарат, коли доводиться протягом тривалого часу утримувати статичну позу. Тому треба слідкувати, щоб у дитини не відбулося викривлення хребта. Слабко розвинені
також дрібні м’язи кисті, тому в дітей часто втомлюється рука. Ступенем розвитку вищої нервової діяльності зумовлені незначна кількість уваги, недостатність внутрішнього гальмування, швидке зростання збудження, що зовні виявляється у зайвій рухливості та чисельних відволікань від діяльності, коли вона вимагає зосередження. Усе це необхідно враховувати
дорослим, будуючи свою взаємодію з дитиною.
• Психологи підкреслюють, що підготовка до школи повинна полягати не тільки і не стільки в навчанні дитини спеціальних знань і вмінь, скільки в загальному розвитку її розумових здібностей і пізнавальних інтересів, у формування вміння спостерігати й узагальнювати явища і на основі цього робити певні висновки.
_______________________________________________________
04.03.2024
Якщо не полишає тривога перед невідомістю
Як підтримати себе і дитину Війна привносить у життя багато змін, невизначеності та непередбачуваних обставин. Типовою реакцію на це є тривога. Вона характерна і для батьків, і для дітей. Тривала ситуація невизначеності переростає у нав’язливий тривожний стан, що
порушує функціонування, здатність до усвідомлення та оцінювання реальності, наслідком якої є зниження якості життя.
Турбота про себе і про дітей у такому стані вкрай важлива. Пояснимо, чому. Діти відчувають занепокоєння дорослих і
починають сприймати ситуацію невизначеності як загрозу, з якою дорослі не можуть впоратися. А батьки намагаються приховати
свій стан і заспокоїти таким чином дітей, які помічають невідповідність між тим, що дорослі говорять, і тим, як своїми
почуттями та діями вони реагують на те, що відбувається. Почуття тривоги сигналізує людині про потребу усвідомлення
небезпеки і необхідність змін. Однак, коли людина втрачає межу між реальною та імовірною небезпекою, уявні ситуації змушують її
розглядати найгірші сценарії їхнього розвитку. Тож вкрай важливо помічати у себе ознаки тривоги та вчасно налагоджувати свій стан.
Пам’ятаймо: стабільний стан батьків — основа стабільного стану дітей.
Сигнали тривалої тривоги:
постійне внутрішнє напруження та ускладнене розслаблення;
порушення сну, жахливі сновидіння;
постійна м'язова напруга, головний біль, функціональний розлад кишківника тощо як наслідки переживань, а не ознаки захворювань тіла;
надто часте чи надмірне вживання їжі або відмова від неї;
низька концентрація уваги;
постійна дратівливість;
руйнування стосунків;
занурення в себе;
очікування небезпек або поразки;
панічні атаки;
сприйняття нового як загрози.
Як навчитися керувати своїми станами:
Складіть перелік негативних переконань. Оцініть значущість кожного за шкалою від 0 до 10. Замініть їх на позитивні. Негативне переконання: Я нічого не вмію і у мене не вийде адаптуватися на новому місці. Значущість: 9
Позитивне переконання: Я маю гарну освіту і досвід. Якщо я докладу зусиль — здійсню все заплановане.
Прислухайтесь до свого тіла. Відчуйте, де воно розслаблене, а де — напружене. Глибоко вдихніть, уявляючи, як через подих
сповнюєтесь спокоєм і розслабляєтесь. Через видих мовби виштовхніть з тіла всю напругу, а з нею і тривогу. Фізичні вправи для напруження та розслаблення м’язів також нададуть снаги.
Знайдіть свою опору. Подумайте, кого з оточення можете просити про допомогу, яке заняття відвертає вашу увагу, що заспокоює. Це — ваш ресурс.
Діти чутливі до станів дорослих. Вони можуть запитувати про ваші переживання, реагувати на них та заспокоювати вас. Не
приховуйте своїх почуттів і станів. Не кажіть, що все нормально. Зізнавайтеся в занепокоєнні. Кажіть, що шукаєте правильні рішення. Запевніть, що неодмінно впораєтеся з проблемою.
Допоможуть також добрі звички, режим дня, нові ритуали і традиції. Це як контроль над власним життям, що формує
відчуття передбачуваності подій і вашу спроможність сприймати їх відповідно до реалій.
Пильнуйте свої стани і пам’ятайте:
Зрозуміти, що спричиняє тривогу, — важливо.
Усвідомити спогади чи думки, що надають захищеності та розслабляють, — потрібно.
Сприймати тривогу як реакцію на невизначеність — природно.
Не знати відповідей на всі питання — нормально.
Як проявляється тривога у дітей?
Виявити у дитини тривожність допоможуть спостереження за
змінами в її поведінкових проявах.
Ознаки тривоги:
швидка втомлюваність;
труднощі у зосередженні та концентрації уваги;
порушення засинання і неспокійний сон;
втрата апетиту або його посилення;
вологі або холодні долоні чи ступні;
постійне занепокоєння чи напруження, поява нових страхів;
очкування імовірних негативних ситуацій та розмови про них;
постійний плач чи надмірна плаксивість;
надмірна прив’язаність до батьків і занепокоєння щодо них,
страх залишатися на самоті;
нав’язливі дії (часте миття рук, перевірка, чи зачинені двері,
небажання полишати будинок тощо);
тілесні реакції (сіпання ока, дрижання тіла, інше).
Причини підвищення тривожності у дітей і дії батьків:
1. Постійна тривожність батьків і напружена атмосфера в родині провокує перейняття дитиною від дорослих нездорової форми реагування навіть на звичайні події життя. Контролюйте себе!
2. Брак інформації або її невірогідність підвищують тривожність дитини. Спостерігайте та аналізуйте, що дитина читає, які
передачі дивиться, з ким спілкується, які емоції відчуває. За потреби розумно обмежуйте її інформаційний простір. Контролюйте джерела інформації!
3. Авторитарний стиль виховання руйнує здорові стосунки в родині. Щоб розуміти, як діти інтерпретують події, обговорюйте їх та доступно пояснюйте все, що відбувається. Відкрийтеся для спілкування!
Як допомогти дитині впоратися з тривогою:
Обіймайте і приймайте обійми.
Забезпечте щоденну стабільність дотриманням режиму дня,
традицій, ритуалів. Усі зміни обговорюйте заздалегідь.
Навчіть дитину за допомогою шумних видихів позбавлятися
напруги. Допоможіть уявити, ніби так вона виштовхує її з тіла.
Доберіть і виконуйте разом вправи на розслаблення.
Зробіть дозвілля корисним: гуляйте на свіжому повітрі, майте
регулярні фізичні навантаження, організуйте творчу
діяльність.
Довіряйте дитині. Зважайте на її думки. Приймайте поради.
Пояснюйте, на що вона може впливати, а що вирішують лише
дорослі.
Про те, що ви поруч, можна говорити без обмежень.
Спілкуйтеся постійно. Обговорюйте все, що робитимете разом
і окремо. Оцінюйте день, що минув. Діліться почуттями.
Плануйте наступний день і майбутнє. Завершуйте розмови
оптимістично.
Коли звертатися до фахівця?
Якщо інтенсивність тривоги не спадає і вам не вдається
впорядкувати ані свій емоційний стан, ані стан дитини, це означає,
що є потреба в отриманні допомоги психол