Блог Жукової Анастасії Павлівни
30.03.2025
”Батьківська єдність -важливий закон виховання”
Досить поширеним явищем у сімейному житті є намагання деяких батьків завоювати дешевий авторитет у дітей за допомогою таких прийомів, як запобігання, своєрідний підкуп, показ своєї доброти тощо. Батьківський розрахунок тут доволі простий: дитина побачить, як її люблю і любитиме мене. При цьому батьки не враховують той факт, що дитяча проникливість сильніша за проникливість дорослої людини. Для дитини дорослий – перспектива її життя і розвитку, її майбутнє. Саме тому діти досить уважно вивчають дорослих, у першу чергу власних батьків, обираючи для наслідування привабливі для них риси, якості характеру, манери, норми поведінки. На певній стадії розвитку, як правило, помічає згадану фальш і нещирість у поведінці батька чи матері. Наслідком цього стає, по-перше, втрата авторитету батьків у дітей, втрата поваги до батьків, і по-друге, формування таких негативних якостей, як лицемірство, брехливість, нещирість.
Ще гірше, коли батько або мати вступають у своєрідне змагання в зовнішньому прояві любові до дітей. Запитання: «Кого ти більше любиш – маму чи тата?» не таке вже й абстрактне у практиці сімейного виховання, особливо, якщо воно підкріпляється відповідними діями з боку батьків. Нерідко в сім’ях виникає своєрідне змагання між батьком і матір’ю у проявах «любові до дітей».
Подібні явища можуть мати місце в сім’ях, де батьки живуть між собою у злагоді. Але такий стиль виховання веде до негативних результатів. Зокрема, вказана змагальність батьків у прояві любові до дітей тягне за собою такі небажані наслідки: за наявності в сім’ї двох або більше дітей відбувається своєрідний поділ сфер впливу батька і матері на них, з’являються улюбленці й обділені любов’ю, між дітьми може виникнути відчуженість або навіть ворожнеча. Якщо дитина в сім’ї – одна, то у подібній ситуації, зваживши всі «за» і «проти», вона віддає перевагу комусь одному з батьків, відсунувши на другий план іншого. Своєму кумиру дитина буде дарувати увагу і ласку, любов і повагу, вдячність і доброзичливість. Інший з батьків буде обійдений дитячою увагою. Такий стан веде до розладу між батьками, а дитина росте нещирою, користуючись конкуруючою батьківською любов’ю.
Безперечно, люди різняться між собою не лише тим, як вони люблять, але й тим, як вони виявляють це почуття. Такі якості, як біологічна прив’язаність, чутливість і доброзичливість, є суто індивідуальними. І досягти їх єдності, однаковості вияву практично неможливо. Досягти єдності прояву любові й батьківської спільності можна завдяки турботі про дитину, повазі до неї.
Батьки домовляються між собою, як чинити в кожному випадку, важливому для виховання, наприклад: як готувати дитину до школи, які закріпити за нею доручення вдома, як організувати читання, заняття спортом тощо. Якщо ж виникли протиріччя, то дитина має почути не ваші взаємні звинувачення, і засудження, а аргументи з обох боків.
ЗАПОВІДІ ДІТЕЙ ДЛЯ МАМ, ТАТ, БАБУСЬ ТА ДІДУСІВ:
- Дорогі батьки! Пам'ятайте, що ви самі запросили мене у свою родину. Колись я залишу батьківську оселю, але до того часу навчіть мене, будь-ласка, мистецтва стати і бути людиною.
- У моїх очах світ виглядає інакше, ніж у ваших. Прошу вас. поясніть мені, що? коли? чому? кожен із нас у ньому має робити.
- Мої ручки ще маленькі, не очікуйте від мене досконалості, коли я стелю ліжко, малюю або кидаю м'яча.
- Мої почуття ще недозрілі, прошу, будьте чуйними до моїх потреб. Не нарікайте на мене.
- Щоб розвиватися, мені потрібне ваше заохочення, а не тиск. Лагідно критикуйте й оцінюйте, але не мене, а лише мої вчинки.
- Дайте мені трохи самостійності, дозвольте робити помилки, щоб я на помилках вчився. Тоді я зможу самостійно приймати рішення у дорослому житті.
- Прошу, не робіть за мене усього, бо я виросту переконаним у своїй неспроможності виконувати завдання згідно з вашими очікуваннями.
- Я вчуся у вас всього: слів, інтонацій голосу, манери рухатися, Ваші слова, почуття і вчинки повертатимуться до вас через мене.Так справедливо влаштувала природа зв'язок між поколіннями. Тому навчіть мене, будь ласка, кращого.
- Пам'ятайте, ми разом не випадково: ми маємо допомагати один одному у цьому безмежному світі.
- Я хочу відчувати вашу любов, хочу, щоб ви частіше брали мене на руки, пригортали, цілували. Але будьте уважні, щоб ваша любов не перетворилася на милиці, які заважатимуть мені робити самостійні кроки.
ЛЮБІ МОЇ! Я ВАС ДУЖЕ-ДУЖЕ ЛЮБЛЮ!
ПОКАЖІТЬ МЕНІ, ЩО ВИ ЛЮБИТЕ МЕНЕ ТАКОЖ.
Десять заборон для дорослих
1. Не шантажуйте дитину ніколи, навіть у виховних цілях. Недопустимі вислови на кшталт "поводься чемно, а то ніколи тебе не любитиму", "не зробиш те-то, не отримаєш цього".
2. Не сваріть дитину за те, що вона не поділилася з кимось іграшкою. Свої речі дитина має право не давати, як, власне, і дорослий.
3. Не підганяйте дитину у будь-яких діях, а попереджайте її у заздалегідь про те, що плануєте, скажімо: "зараз дочитаємо книжку, а потім погуляємо на вулиці".
4. Не обманюйте дитину. Навіть, якщо вам здається, що їй це на користь.
5. Не принижуйте гідність дитини, не спілкуйтеся з нею зверхньо. Щоб дитина почула і відгукнулася, підійдіть до неї, присядьте до рівня її очей, усміхніться і лише потім попросіть щось зробити або не робити.
6. Не критикуйте дитину в її присутності, не ставте перед нею завищені вимоги. Оцінювати можна лише дії, але не саму дитину.
7. Не забороняйте дії, які безпечні для життя і здоров'я. Забороняючи щось, обов'язково поясніть дитині, чому це небезпечно.
8. Не пояснюйте правила поведінки під час інциденту - істерики, агресії, упертості тощо. У такі моменти просто пожалійте, а потім у спокійній обстановці з'ясуйте причину та обговоріть небажану поведінку.
9. Не підвищуйте голос на інших, зокрема й членів сім'ї, та не принижуйте їхню гідність. пам'ятайте, що ваша поведінка і ставлення до інших – зразок наслідування.
10. Не забороняйте дитині виявляти почуття. Вирази на кшталт "як тобі не соромно", "ти дорослий хлопчик, а плачеш, як маленький" недопустимі.
________________________________________________________
20.03.2025
_________________________________________________________
10.03.2025
Гаджети і діти!
Планшети та смартфони стали частиною до нашого життя, неабияк поглинувши дозвілля підлітків та дітей. Дослідження доводять негативний ефект від тривалого перегляду телевізора чи гри на планшеті.
Чарівний планшет: шкода чи користь?
Спеціалісти дослідили позитивний та негативний вплив гаджетів на здоров’я та розвиток дітей від народження до повноліття.
До плюсів гаджетів можна віднести:
Можливість раннього навчання;
Використання актуальних знань та ідей;
Доступ до соціальних зв’язків;
Нові знайомства та контакти.
Серед мінусів дослідники відзначили:
Погіршення концентрації уваги;
Зниження здібностей до навчання;
Порушення сну, як наслідок тривалої роботи біля комп’ютера, ноутбука, планшета;
Зростання частоти випадків розвитку депресивних станів;
Збільшення кількості дітей з надлишковою масою тіла;
Ризики, пов’язані із отриманням небезпечної інформації (контент зі сценами жорстокості та насилля, порнографічного характеру, пропаганди куріння чи алкоголізму);
Відкритість особистих даних користувача для широкого загалу.
Вочевидь, уявити сучасну людину без комп’ютера чи смартфона просто неможливо. Застосування цифрових пристроїв дозволяє економити час, спростити рутинні операції тощо. Відмовитися від медіа-гаджетів повністю не вдасться – легше дозувати час, проведений вашою дитиною біля екрану, та контролювати його дозвілля в інтернеті.
Що рекомендують фахівці? Правила використання гаджетів віком до 5 років такі:
- Не давати смартфони та планшети дітям віком до 2 років.
- Застосування цифрових гаджетів у програмі раннього розвитку не виправдане. Краще не квапити події та видавати планшет тільки після того, як дитина продемонструє зацікавленість іграми чи відео.
- Тривалість використання гаджетів дітьми від 2 до 5 років необхідно обмежувати однією годиною на день. Знаходьтесь весь час біля екрану разом із сином/дочкою.
- Відмовтесь від ігор та відео із великою кількістю відволікаючої реклами та контенту, що містить сцени жорстокості.
- Вимикайте телевізори, комп’ютери, прибирайте з рук телефони, якщо не використовуєте їх саме в цей момент.
- Телефон не має стати засобом вгамування істерик. В протилежному випадку можливі проблеми із саморегуляцією – адже дитина не навчиться самостійно долати емоційні стани.
- Перед початком гри перевіряйте додатки; грайте разом із чадом.
- Відмовтесь від телефону, як мінімум, за годину до сну.
Створіть «План здорового використання медіа-пристроїв у родині». Він дозволить знайти баланс часу, розподіленого на ігри в планшеті і спілкування з родичами, грамотно захистити дані від доступу третіх осіб, направити дитину на вивчення дійсно корисної інформації.
Ставтеся до засобів масової інформації, як до будь-якого іншого середовища в житті вашої дитини, де повинні бути правила і обмеження. Знайте друзів своїх дітей, як в Інтернеті, так і в реальному житті. Знайте, які платформи, програмне забезпечення та програми використовують діти, які сайти вони відвідують і що вони роблять в Інтернеті.
Встановлюйте обмеження та заохочуйте активне проведення часу. Використання засобів масової інформації та гаджетів, як і всі інші заходи, повинно мати розумні межі. Офлайн розваги та ігри набагато краще стимулюють розвиток дитини, ніж комп’ютерні ігри. Зробіть відключений від мережі ігровий час щоденним пріоритетом, особливо для зовсім маленьких дітей, і складіть їм компанію коли це можливо.
Не залишайте дітей біля екрану наодинці. Перегляд фільму разом, спільна гра або навчання покращують соціальні взаємодії, зв’язок з дітьми і якість навчання. Грайте у відеоігри разом зі своїми дітьми. Це хороший спосіб продемонструвати хороший спортивний та ігровий етикет. Дивіться шоу з ними; у вас буде можливість поділитися своїм життєвим досвідом. Не просто стежте за дітьми в Інтернеті, а взаємодійте з ними – так ви зможете краще зрозуміти їх.
Будьте хорошим прикладом для наслідування. Навчайте дітей хороших манер в інтернеті. Оскільки діти здатні до наслідування, обмежте і себе у використанні гаджетів та часі, проведеного в інтернеті. Це дозволить вам бути більш доступнішими для дітей та мати кращий зв’язок з ними: мати час для спілкування, обіймів.
Цінуйте особисте спілкування онлайн. Двосторонній зв’язок важливий для розвитку мовних навичок і комунікативних умінь. Відеочат з татом у відрядженні або бабусею, яка живе далеко, кориснішій, за листування. Дослідження показали, що така розмова покращує мовні навички набагато краще, ніж «пасивне» прослуховування або одностороння взаємодія з екраном.
Обмежте цифрові медіа-файли для наймолодших членів сім’ї. Уникайте цифрових носіїв для малюків молодше 18 – 24 місяців. Обмежте використання для дітей дошкільного віку (від 2 до 5 років), лише 1 годиною на день якісного контенту, і переглядайте його разом із ними, щоб ви могли допомогти їм зрозуміти, що вони бачать.
«Безпроблемні» зони, зони без технологій. Зробіть традицією не мати жодних включених екранів гаджетів під час прийомів їжі, сімейних зборів та дитячих спальнь. Вимикайте присторії, якими не користуєтеся, адже вони можуть відволікати чи створювати зайвий «фон» під час спілкування. Заряджайте пристрої поза дитячої кімнати, щоб у дитини не було спокуси використовувати їх. Ці прості зміни збільшують кількість спільного сімейного дозвілля, сприяють здоровим звичкам і кращому сну.
Не створюйте емоційних прив’язок до гаджету. Часто планшет або телефон використовують, щоб заспокоїти дитину, але це не повинен бути єдиним способом, коли вони вчаться заспокоюватися. Потрібно навчити їх справлятися з сильними емоціями, заспокоюватися через дихання або придумати інше, розмовляючи про шляхи вирішення проблеми та знаходячи інші стратегії спрямування емоцій, які допоможуть боротися зі злістю чи нудьгою.
Додатки для дітей. Для дітей створено понад 80 000 додатків. Відбирайте для дітей якісні продукти, які відповідають віку та переглядаючи їх попередньо.
Використовуйте «двосторонні» застосунки, які встановлюються на дитячий і дорослий гаджет та допомагають контролювати час використання дитиною кожного застосунку окремо, обмежувати контент для дитини чи заборонити встановлення різноманітних додатків. Також, деякі застосунки допомагають відстежувати місце перебування дитини.
Пам’ятайте: Діти будуть дітьми. Діти будуть робити помилки, використовуючи Інтернет. Постарайтеся ставитися до помилок з емпатією і перетворіть помилку на пізнавальний момент. Спостерігайте за поведінкою своїх дітей, періодично перевіряйте додатки і, якщо ви бачите певні зміни чи небезпеку для дитини – не зволікайте, розберіться у ситуації разом з дитиною або звертайтеся за професійною допомогою до педіатра, психолога, поліції тощо.
Пам’ятайте: підступність віртуальної реальності у тому, що вона може замінити реальний світ. Більше часу приділяйте «справжнім» розвагам – сумісним прогулянкам, їзді на велосипедах, походам на природу, подорожам: це допоможе зберегти довірливі відносини із дитиною.
_________________________________________________________
28.02.2025
_________________________________________________________
20.02.2025
10.02.2025
Діти у віці 4-5 років називаються допитливими чомучками.
Розвиток інтелектуальної сфери
До 4 років у дитини формувалось мислення,в результаті якого він накопичував досвід перших узагальнень,перших розумінь зв*язків між предметами. Дитину приваблював сам процес взаємодії з предметами.
У чотири роки дитина переходить на якісно новий рівень свого розвитку, у неї починається активний процес образного мислення. Це мислення нерозривно пов’язане з промовою і є основою для подальшого словесно-логічного розвитку дитини. У цей час необхідно пропонувати дитині ігри з геометричними фігурами. Вони потужно розвивають вміння моделювати, планувати геометричне мислення.
У цьому віці дитина:
- складає розрізні картинки,спочатку з 2 і 3 частин шляхом зорового співвіднесення,збільшуючи з часом кілість частин
- складає з кубиків цілісну картинку
- збирає багатоскладові фігури з кубиків,конусів,пірамідок
- конструює з лего за зразком
- збирає за схемою візерунок дрібної мозаїки
Ці ігри до того ж розвивають дрібну моторику руки. До них корисно додавати обведеннябудь-яких вкладишів,їх штрихування. Дітям подобається ліпити з пластиліну та глини,прикрашати картинки. Зверніть увагу,щоб дитина розмальовувала олівцями. Навчіть його правильно тримати олівець,тоді кість і мускулатура пальчиків почне працювати і розвиватися.
Чи не час вчитися читати
До чотирьох років багато дітей починають проявляти активний інтерес до літер і цифр.І батьки роблять першу спробу показати дитині абетку і навчити читати. Якщо він психологічно готовий до цього,тоді навчання йде легко із задоволенням. Якщо ж дитина не готова до сприйняття абетки,краще відкладіть спробу на півроку,а потім знову перевірте його “психологічну
готовність”. Тоді навчання грамоті почнеться в індивідуально найкращі для дитини терміни.
Читання допомагає розвитку символічного мислення. І букви,і цифри для дитини є символами. І чим послідовно і методично будуть заняття, тим більш повно будуть задіяні пам*ять і мозок дитини. Методик навчання читання дітей цього віку на сьогоднішній день представлено багато, батьки мають право вибирати. Для батьків, які
займаються зі своєю дитиною
самі, прпонуємо малювати всілякі лабіринти. Нехай дитина “пройде” по них олівцем, пояснюючи, куди він веде. Розгадування лабіринтів, плутанини дітя дуже подобається, вони граючи складають слова, а потім і речення, знайомляться з цифрами.
У цьому віці можна грати з дитиною у всякого роду словесні ігри. Вони добре розвивають слуховий аналізатор, тобто уміння чути й слухати. Йде активне запам’ятовування нових слів, об*єднаних якою-небудь ознакою, поповнюється активний словник дитини, розвивається мозок. Якщо процес навчання поставлений правильно, граючи,з жартами, з гумором, дитина з задоволенням буде займатися.
Дитячі страхи
У цьому віці багато дітей бояться казкових персонажів (частіше Бабу Ягу, уявних “чудовиськ”). Це “вікові” страхи, вони носять тимчасовий, перехідний характер,з ними не потрібно боротися, просто підтримайте дитину,приймаючи таку особливість її психологічного розвитку. Допомагають подолати страхи ігрові методи корекції: “Малювання страхів”;твір казкових історій з гарним кінцем і програвання їх у родині. Будь-яку страшилку можна змінити: зробити посимпатичніше. Поступово негативне відчуття змінюється на позитивне. А створений образ ще довго буде радувати дитину.
Щоб страх у дитини не закріпився:
- не лякайте малюка (віддам чужой тітці, прийде Баба Яга і потягне, собака вкусить, тощо).
- перетворюйте злих героїв у добрих
- не перевантажуйте фантазію дитини: іграшки повинні відповідати віку, виключіть агресивні фільми: “страшилки”, “ужастики”.
_________________________________________________________
30.01.2025
Батькам про гіперактивність дітей
Гіперактивність у дітей – це поєднання симптомів, пов’язаних із надмірною психічною та моторною активністю. Чіткі межі цього синдрому важко провести, але, зазвичай, він діагностуєсться у дітей, що відрізняються імпульсивністю та неуважністю. Такі діти часто відволікаються. Їх легко обрадувати або засмутити. Часто для них характерна агресивність. Внаслідок цих особистих особливостей гіперактивним дітям важко концентруватися на конкретних завданнях.
Причиною гіперактивності може бути і патологія вагітності мами, складні пологи тощо. Цей діагноз ставиться, коли батьки та вчителі скаржаться, що дитина надмірно рухлива, непосидюча та погано себе поводить або ж вчиться, ані на хвилину не може концентрувати свою увагу на чомусь одному. Однак не існує точного визначення даного стану або особливого тесту, який би одночасно підтверджував діагноз гіперактивності. Переважна кількість батьків зазначає. Що початок такої поведінки закладається ще в ранньому віці. Подібний стан супроводжується порушенням сну. Коли дитина сильно втомлюється, гіперактивність поглиблюється.
Найчастіше, за словами психологів, гіперактивність проявляється у дітей в перехідному віці. Останніми роками гіперактивних дітей стало більше. Психологи не виключають, що це є наслідками Чорнобильської катастрофи чи інших екологічних факторів.
Часто педагоги скаржаться батькам на гіперактивність дитини, посилаючись на те, що бачать неслухняного учня лише кілька годин на день, отже, його вихованням мають займатися вдома, Батьки, в свою чергу, вважають, що виховувати таку дитину мають вчителі.
Що ж робити батькам гіперактивної дитини? Психологи радять якомога більше навантажувати її вранці. Варто скласти розпорядок і відповідно до нього давати нащадку чіткі й конкретні завдання. Кращим виходом зайвої енергії для такої дитини може бути фізичне навантаження, зокрема, плавання і біг. На заняттях гіперактивній дитині варто давати конкретні завдання, найдоцільніше – індивідуальні. Також треба вимагати, щоб дитина виконувала завдання до кінця.
Безпорадність дітей – провина батьків. Бажання батьків оточити дитину підвищеною увагою, захистити його навіть за відсутності реальної загрози, утримувати його при собі найчастіше призводить до позбавлення дитини можливості самостійно долати труднощі.
В результаті гіперопіки дитина втрачає здатність до мобілізації своєї енергії, а у важких ситуаціях чекає на допомогу дорослих, перш за все батьків. Явище гіперопіки найчастіше зустрічається в сім’ях, де зростає одна дитина. Підвищена опіка домашніх, особливо старшого покоління, породжує дитячі страхи. Найбільш яскраво вони проявляються в першому класі, особливо якщо дитина не відвідувала дитячий садок, а виховувалась вдома на відміну від дітей, які відвідували дитячий садок. Діти, які виховувались в дитячому садку, краще адаптуються до шкільного життя і самостійного життя в цілому.
Проблема гіперопіки набуває все більшої актуальності в сьогоденні, оскільки більшість молодих сімей в силу важкого фінансового положення можуть дозволити собі лише одну дитину. При цьому батьки, як правило, зайняті зароблянням грошей і не можуть приділяти дитині достатньо уваги. А от бабусі з дідусями в цей час намагаються надолужити втрачене зі своїми дітьми. З появою другої дитини в сім”ї, увага дорослих рівномірно розподіляється на обох дітей, тому прояви гіперопіки менш вірогідні.
Часто, намагаючись вберегти дитину від перевантаження, батьки старших дошкільників та молодших школярів намагаються робити за них завдання, отримані в садочку чи у школі. Результат – дитина не здатна справитись самостійно з завданням в садочку чи у школі.
Підвищена увага з боку дідусів та бабусь, батьків приводить до того, що в колективі така дитина вимагає постійної уваги педагога, а при її відсутності відчуває себе нещасним, не встигає разом з іншими виконувати завдання. Згодом у старшокласників гіперопіка перетворюється на неможливість виконувати вправи самостійно і призводить до інфантильності (дитячості).
Боротися з наслідками гіперопіки можна, поступово привчаючи дитину до самостійності. Якщо ж у дитини є труднощі в спілкуванні, вдома можна влаштовувати рольові ігри за її участю, а також моделювати та обігрувати з нею різноманітні життєві ситуації. Не варто нехтувати і допомогою дитячого психолога.
_________________________________________________________
20.01.2025
Як убезпечити дитину вдома
Діти виявляють значний інтерес до предметів, що їх оточують, зокрема до електроприладів, аудіо- та відеотехніки, вибухонебезпечних предметів. Аби дитина не травмувалася вдома, батькам слід провести цілий комплекс заходів, що сприятиме безпечному її перебуванню в усіх помешканнях — у кухні, ванній та спальній кімнатах, залі тощо.
Дитина дошкільного віку має повсякчас перебувати під наглядом когось із дорослих — батьків, бабусі чи дідуся, вихователя, няні. Тож не залишайте дитину вдома саму на тривалий час. Розмовляйте з нею, пояснюйте, які з навколишніх предметів можуть призвести до травмування чи становити загрозу для здоров’я. Привчайте дитину грати лише в безпечні ігри.
- Поясніть дитині, чому їй не слід самостійно користуватися такими побутовими приладами, як газова плита, духова піч, розетки, електроприлади; брати до рук голки, ножиці, ножі тощо.
- Зауважте дитині, що, відкриваючи воду у ванній чи кухні, ліпше спочатку відкручувати кран з холодною водою, потім — з гарячою. Гарячу воду слід додавати поступово, щоб не обпектися.
- Наголосіть, що торкатися мокрими чи вологими руками до увімкнених електроприладів — пральної машини, чайника, фена тощо — не можна. Адже вода — хороший провідник електричного струму, тому, доторкнувшись до приладу, можна отримати удар струмом. На екрані увімкненого телевізора або комп’ютера може зібратися статичний електричний заряд і тоді також може вдарити струмом.
Створіть умови безпечного перебування дитини вдома - Зачиняйте всі вікна й двері на балкон, за необхідності залиште відчиненими лише кватирки або фрамуги.
- Прибирайте з плити каструлі й чайники з гарячою водою — перекинувши їх, дитина може обпектися.
- Перевіряйте доступність розміщення іграшок. Вони не повинні лежати на висоті, що перевищує зріст дитини. Оскільки, намагаючись дістати іграшку, скажімо, з високої шафи, дитина може впасти й травмуватися.
- Вимикайте усі потенційно небезпечні для дитини електроприлади й за можливості ізолюйте їх від дитини.
- Сховайте подалі від дитини сірники, легкозаймисті предмети й ті, що легко б’ються.
- Зберігайте в недоступних дитині місцях ріжучо-колючі предмети, харчові кислоти, лікарські препарати, спиртні напої, сигарети, засоби побутової хімії, косметику, парфумерію тощо.
_________________________________________________________
10.01.2025
ЕМОЦІЙНИЙ КОМФОРТ
1. Створюйте в сім΄ї комфортне середовище для дитини. Любіть її. Не забувайте про тілесний контакт із нею. Знаходьте радість у спілкуванні з нею.
2. Дозвольте дитині бути собою, зі своїми вадами, вразливими місцями та чеснотами. Приймайте її такою, якою вона є. Підкреслюйте її сильні властивості.
3. Адекватно реагуйте на негативні емоційні вияви дитини.
4. Задовольняйте природну потребу дитини в емоційній безпеці.
5. Вчіть дитину дотримуватись порядку, пояснюючи його важливість для збереження позитивних емоцій.
6. Запобігайте виникненню депресивних станів.
7. Формуйте в дітей відчуття власної досконалості (усвідомлення образу „я”, самооцінка, рівень домагань, особистісні очікування), потребу в постійному самовдосконаленні.
8. Наповніть свою душу й серце любов΄ю до всіх і до всього. Передавайте це дітям. Більше всміхайтеся. Це запорука здорової сім΄ї, особистого здоров΄я – вашого й ваших дітей.
9. Не робіть за дитину те, що вона у змозі зробити сама. Вона може і надалі використовувати вас як прислугу.
10.Не читайте дитині нотацій і не кричіть на неї, інакше вона буде змушена захищатися, прикидатися глухою.
11. Змиріться з тим, що дитина любить експериментувати. Так вона пізнає світ.
12. Дитина вчиться на власному досвіді, тому не слід оберігати її від наслідків власних помилок.
13. Заохочуйте допитливість дитини. Якщо ви спробуєте спекатися її, коли вона ставить відверті запитання, дитина шукатиме відповіді на стороні.
14. Коли дитина з вами розмовляє, слухайте її уважно, із розумінням, не перебиваючи і не відвертаючись. Не дайте їй запідозрити, що вас мало цікавить те, що вона говорить.
15. Не ставте занадто багато запитань і не встановлюйте безліч правил для дитини: вона не звертатиме на вас уваги.
16. Нехай дитина дає волю своїм фантазіям. Жива уява – дарунок, властивий дитинству. Ніколи не придушуйте його!
17. Поява дитини в родині може викликати кризу в житті старшої дитини. Ставтеся до дітей однаково. Старша дитина повинна знати, що ви любите її ні трохи не менше, ніж інших дітей.
18. Гарний спосіб припинити сварку між дітьми – перемінити обстановку, відволікти їх.
19. Не порівнюйте дитину з іншими дітьми, любіть її такою, якою вона є. Якщо ви хочете розвинути в дитини певні якості, ставтеся до неї так, ніби вони вже є.
20. Кращий спосіб виховати відповідальність і впевненість у собі – надати дитині можливість самостійно приймати рішення.
21. Не поправляйте дитину в присутності сторонніх. Якщо ви скажете їй усе спокійно, віч-на-віч, вона зверне набагато більше уваги на ваше зауваження.
22. У стосунках із дитиною не покладайтеся на силу. Це озлобить її і привчить до того, що зважати слід лише на силу.
23. Знайдіть будь-яку галузь реальних успіхів, підкреслено виділяйте таку діяльність, у якій дитина успішна, може самореалізуватися, самостверджуватися, переживати успіх і пов΄язані з ним позитивні емоції, знайти втрачену віру в себе.
24. Проаналізуйте разом із дитиною (у вільній ненав΄язливій формі) можливі варіанти подолання тих, чи інших складних ситуацій повсякденного життя, які часто зустрічаються або можуть зустрітися дитині.
25. Виховуючи дитину, не забувайте про її темперамент та особливості психічних проявів у зв΄язку з цим.
_________________________________________________________
30.12.2024
_________________________________________________________
20.12.2024
_________________________________________________________
10.12.2024
_________________________________________________________
30.11.2024
Інтонація мовлення
Інтонація мовлення людини також надзвичайно потужно впливає на свідомість: і того, хто сприймає це мовлення, і того, хто, власне, говорить. Внутрішній стан, думки, ставлення до світу ми втілюємо в інтонації свого мовлення. А те, що ми говоримо, і як це вимовляємо відповідно накладає відбиток на психологічний стан слухача, впливає на наші стосунки з ним. Наприклад, грубий, різкий голос дорослого може викликати у дитини сильний переляк і стан заціпеніння. Постійно роздратований, незадоволений голос породжує у слухача відчуття, що його не люблять і не цінують як особистість. Натомість навіть відмова, виголошена дитині спокійним, м'яким, немов співчуваючим голосом, допомагає дитині легше примиритися з незадоволеністю її бажання.
Усі чинники, про які йшлося, певною мірою впливають на розвиток власне музичних здібностей дитини. Батькам слід знати, що музичні здібності у дитини можуть виявлятися дуже рано, проте якщо ви не помічаєте особливих їхніх проявів — однозначні висновки про їх відсутність теж не варто робити. Лише систематична турбота батьків про прилучення дитини до музики зможуть закласти в ній «ядро» музичності. Для цього батькам потрібно набратися терпіння. Раджу приділяти музичному розвитку дитини хоча б 3-5 хвилин на день, і результат не забариться.
Нагадаю про те, що найважливіше завдання для дорослих — навчити дитину уважно слухати музику. Окрім того, потрібно дбати й про розвиток у дитини співочих навичок, уміння ритмічно рухатися під музику.
Більшість батьків не мають музичної освіти, та це й не обов'язково. Достатньо вміти чисто співати, правильно інтонувати мелодії, виразно виконувати танцювальні рухи. Вдома можна повторювати репертуар, з яким дитину ознайомлюють у дитячому садку. Крім того, на домашніх музичних заняттях є можливість ознайомлювати дітей з новими музичними творами, які знають батьки. Але потрібно зважити на те, що ці твори мають бути зрозумілими дітям.
Дитина дуже емоційно реагує на голос і рухи своїх батьків, із задоволенням наслідує їх. Збагатити уяву дитини про звукову палітру музики допоможуть також різноманітні музичні інструменти (наприклад, бубон, барабан, трикутник). З часом батьки зможуть укомплектувати оригінальний домашній оркестр із простих музичних інструментів; влаштувати імпровізований виступ такого оркестру перед гостями та родичами, або навіть залучити і їх до спільного музикування. Така творчість принесе неабияке задоволення насамперед дитині.
Усі батьки хочуть угледіти у своїй дитині хоча б маленький паросток майбутньої талановитої особистості. Крім того, усі хочуть бачити свою дитину доброю, чуйною, такою, що розуміє і цінує красу навколишнього світу. Ці чудові людські риси можна виховати за допомогою мистецтва. Тож раджу батькам не втрачати дорогоцінного часу і почати сіяти зернини творчості у своїх дітях уже з раннього віку. З музикою робити це — суцільне задоволення!
_________________________________________________________
20.11.2024
«Дитяча імпровізація»
Діти вже в самому ранньому віці люблять складати свої пісеньки. Вони можуть співати один склад, проспівувати окреме слово, або
декілька слів, не пов’язаних між собою. Більш старші діти теж люблять наспівувати щось своє, граючи в «класики», малюючи крейдою на асфальті, розкачуючись на гойдалках, стрибаючи на одній ніжці, або просто граючись. Потреба в такому самовираженню згодом збільшується, оскільки накопичується все більше музичних вражень, розвивається слух, пам*ять збагачується новими слуховими уявленнями.
Первісні самовираження в музиці треба всіляко підтримувати, але не надавати їм великого значення і не вважати, що ці діти – неодмінно майбутні музиканти-композитори. Заняття з музичної імпровізації можна почати зі співу знайомих
дітям лічилок. Спочатку треба показати, як можна ці лічилки не тільки говорити, а і проспівувати: на одному, двох та декілько вуках. Після чого запропонувати проспівати самостійно. Запитавши дитину, яка лічилочка їм більше всього сподобалася, заспівати її
разом і включити її до будь-якої гри. Вибираючи, порівнюючи, оцінюючи, дитина навчається уважно
вслуховуватися і музику і висловлювати свою особисту думку. Діти іноді соромляться імпровізувати в присутності дорослого.
Треба їх підбадьорити, створити веселий настрій, виказати радість з приводу першої, хоч ще і не зовсім вдалої спроби.
Співання лічилок можна продовжувати тривалий час. Брати старі тексти, знаходити нові. Якщо ви володієте нотною грамотою, то можна записати у нотному зошиті краще, що вдалося створити дітям.
Після лічилок можна перейти до імпровізації невеликих пісень, що складаються з двох фраз. Спочатку діти складають свої варіанти
мелодії на запропонований текст, потім дорослий грає і співає складену мелодію при потребі корегуючи її. Так поступово діти
вчаться імпровізувати, а значить - творити.
_________________________________________________________
10.11.2024
“Як виховати свідомого громадянина”
Виховання патріотичних почуттів є базою для формування світогляду та розвитку загальнолюдських цінностей дитини. І вплітати його в життєдіяльність дітей слід не одноразово, а систематично, послідовно й постійно. Щоб наші вихованці могли гордо сказати, що вони — українці, і пишалися цим. Мудра приказка «Не буває лиха без добра» підтвердилася й у страшні часи, які ми з вами, дорогі батьки, переживаємо. Ця кривава війна ще раз дала нам змогу відчути в собі горде «Я — українець, і Україна понад усе». Завдяки цьому всі ми, кожен як може, боронимо нашу державу й тримаємося проти численного ворога, дивуючи весь світ надзвичайною мужністю. Нині на передовій, під обстрілами, й у тилу, в складній волонтерській справі, кожен намагається бути корисним і відчуває свою єдність з Батьківщиною. У мирний час не всі й не завжди усвідомлюють значення патріотичного виховання. Тож утриматися від перекосів, забезпечити єдність патріотичного із соціально-громадянським і морально-правовим вихованням буває складно. Та наразі життя утверджує в тому, що силу духу, патріотичний настрій, любов до своєї країни, віру в правду й перемогу в потрібний час з кишені не виймеш. Усе це — результат цілеспрямованого виховання. В умовах війни діти дорослішають швидше. І цьому сприяють передусім не знання, а емоційні враження, життєвий досвід, глибокі почуття, що наповнюють їх, незалежно від того, де вони разом з дорослими проживають спільну для всієї України біду: у бомбосховищах, евакуації чи в тилу, допомагаючи батькам у їхній волонтерській діяльності. І от тоді гасла, героїчна поезія, пісні, казки й легенди перестають бути просто словами. Вони проростають у цілому поколінні ростками патріотизму, надають силу, яка й робить наш народ непереможним. Нині важливо допомогти дітям осмислити, що вони як українці разом з дорослими захищають не лише свою землю, прекрасну українську природу, а і її славну історію, традиції та культуру. Нам є чим пишатися й що передавати дітям наших дітей. Це знання про народну й державну символіку, особливості побуту українського народу — житла, одягу, народних іграшок, українські народні ремесла, традиції українських свят. На чому ж саме слід сконцентруватися під час роботи з дошкільниками? ФОРМУЙТЕ ВІДЧУТТЯ ПРИНАЛЕЖНОСТІ ДО СВОЄЇ КРАЇНИ Для того щоб формувати в дошкільників відчуття приналежності до своєї країни, важливо не лише промовляти певні патріотичні гасла, а, звертаючись до досвіду дітей і їхньої емоційно-чуттєвої сфери, сприяти щирому прийняттю того, що ми намагаємося вкласти в душі дітей. Деякі з думок, які слід подати дітям не формально Моя країна, її минуле й сьогодення гідні поваги. Я маю бути гідним громадянином своєї країни. Україна — моя країна. Від мене також залежить, якою вона є і буде. Я не можу чинити погано/немилосердно/нечесно/неправедно, бо я — українець (ідеться про громадянську категорію, а не національну). Я люблю своє місто/село й хочу, щоб воно було красивим. Тому не буду смітити/руйнувати/паплюжити тощо. Я допомагаю дорослим наближати перемогу — не відволікаю від важливих справ, стримую свої бажання й емоції, виконую посильні доручення Зауважте, що жодне з поданих тверджень не насичене люттю, ненавистю, прокльонами. Ми — воїни світла! Ми не уподібнюємося ворогам — ми проти насилля, ми захищаємо свою землю, а не знищуємо світ. Символіка — це своєрідна візитівка держави на міжнародній арені. У нашої країни є чимало різних символів, що свідчить про її багату історію та високодуховний народ. Це й вишитий рушник, і заквітчаний віночок, і барвисті вишиванки. А ще — верба та калина, без яких, як кажуть у народі, «нема України». За допомогою доступного для дітей фото- та відеоряду покажіть їм, як важливо для нашого героїчного народу зберегти ознаки державності, яку мужність виявляють дорослі й діти, захищаючи Прапор і Герб, співаючи Гімн України на головних площах у захоплених ворогом містах і селах, у бомбосховищах. Свої переживання й почуття спонукайте дітей відтворювати у творчості. Надзвичайну роль у вихованні дітей дошкільного віку відіграють народні традиції та обряди. Адже вони повертають дітей до цінностей предків, створюють позитивний настрій, розкривають основи правомірної поведінки, навчають бути терплячим до всього живого. Тож зверніть увагу дітей на розмаїття народної творчості. Різьбярство, лозоплетіння, гончарство, музика, література, вишивка, писанкарство, живопис — це далеко не повний перелік ремесел, якими споконвіку славився український народ. Надзвичайно важливо представити дітям український народ як мирну й працьовиту спільноту творчих, талановитих, гарних людей. Ознайомити дошкільників зі скарбницею української народної творчості допоможуть різноманітні ілюстративні матеріали, енциклопедії, творчі майстер-класи, родинні історії тощо. Один з «продуктів» народної творчості — народні ігри й іграшки. Вони відтворюють особливості життя й побуту українців, їхні звичаї й традиції, а також багату історію й невичерпний творчий потенціал. Українські народні ігри та іграшки надзвичайно різноманітні й маюьб регіональні особливості. На весь світ відомі косівські й опішнянські іграшки, унікальні ляльки - мотанки тощо. За допомогою народних ігор та іграшок діти опановують перші елементи грамотності, ознайомлюються з фольклором, розвивають свої математичні здібності, тобто навчаються граючись. А хіба це не найефективніший метод навчання? А головне такі ігри й іграшки спиряють утвердженню національної самобутності й менталітету маленького українця як людина, яка любить світ і націлена на добро. Здавалося б, війна - не час для святкувань. Утім, радимо все-таки приділити увагу календарній обрядовості. Адже залучення дітей до підготовки й відзначання різних свят пробуджує в них любов до рідної землі , повагу до людей праці, формує вміння плідно працювати, шанувати історію та збагачувати культуру свого народу. Наша країна - це не лише матеріальне довкілля, це ми самі - її громадянини. Сьогодні ми згуртувалися й обовёязково переможемо ворога, а потім відбудуємо нашу прекрасну країну. Хочеться вірити, що наше свідоме відчуття своєї принадлежності до України, щире спільне бажання бачити її сильною, мирною та щасливою допоможе здолати будь-які негаразди. УКРАЇНА ПОНАД УСЕ!
_________________________________________________________
30.10.2024
Чому корисно дитині читати перед сном?
Казка перед сном – чудовий спосіб демонстрації вашої любові до дитини
Читаючи дитині на ніч, ви не тільки розважаєте її і розвиваєте, ви таким чином показуєте свою любов до малюка. Вам здається: ну що можуть дати 15 хвилин читання?
Не сумнівайтеся – дуже багато! Якщо ви будете читати дитині на ніч щодня, малюк точно буде знати, що його люблять, про нього піклуються. І ніякий мультик або диск не замінить рідного голосу і батьківського тепла. Психолог Неллі Дебела каже, що читання на ніч – це дуже потужна моральна підтримка для дитини.
Замінюючи читання фільмом або мультиком, пам’ятайте, що це вже готові продукти фантазії людини. А книга, казка дає можливість дитині створити власний світ, пофантазувати. І правильний розвиток дитини – це розвиток, перш за все, її уяви.
Читаємо дитині казки на ніч – вчимо життя За словами психолога Павла Басанського, казки допомагають дитині усвідомлювати свій життєвий досвід і переживання, створювати власний світ. Слухаючи казки, малюк отримує рідкісну можливість стати сильним, хитрим і спритним, добрим і великодушним, сміливим і мужнім. Тобто знайти своє місце в реальному світі. Навіть страшні й сумні казки та оповідання, на думку Басанського, потрібні. Адже і страх, і печаль – це нормальні людські почуття, яких не потрібно уникати. Але важливо вибирати перевірені часом твори. Найкраще – народні, відповідні ментальності дитини. Тобто якщо тато малюка ірландець, а ви українка – читайте малюкові і ірландські, і українські казки. Звичайно, не варто читати страшні казки на ніч. Особливо якщо ваша дитина дуже вразлива.
Читаємо дитині – розвиваємо її мову і пам’ять Словниковий запас дитини активно формується у віці від 10 місяців до 1,5 року. В 3 роки, якщо батьки займалися з малюком, його словниковий запас повинен складати від тисячі слів і більше. Тому так важливо в цей період читати дитині, і не тільки на ніч. До речі, починати читати вірші малюкові можна ще тоді, коли він знаходиться в утробі матусі. Кумулятивні казки, тобто казки, в яких є повтори, розвивають пам’ять дитини. Читаючи таку казку в другий і третій раз, можна запропонувати дитині самій повторити уривок.
Також дуже корисно читати вірші. Під час читання віршів у дитини розвивається почуття ритму. А якщо ще і попросити продовжити рядок, то тренуватися буде і пам’ять. Прочитаний заколисуючим голосом вірш здатний, як колискова, приспати дитину.
_________________________________________________________
20.12.2024
___________________________________________________________________________________________________________________10.10.2024
_________________________________________________________
30.09.2024
«Попередження дорожньо - транспортного травматизму серед дітей дошкільного віку»
Шановні батьки! Швидке збільшення інтенсивності руху висуває серйозне завдання — забезпечення безпеки руху пішоходів.
У попередженні дорожньо-транспортних випадків з дітьми важливу роль відіграє робота дорослих з роз’яснення дошкільникам правил дорожнього руху і прищеплення навичок дисциплінованого поводження на вулицях і дорогах.
Щоб на попустити лиха на дорозі, Вам необхідно:
вчити переходити вулиці на зелений сигнал світлофора, у встановлених місцях та підземними переходами;
не дозволяти дітям з’являтися зненацька перед транспортними засобами;
вчити дітей правильно обходити транспорт, що стоїть: автобус, тролейбус — позаду, трамвай — спереду;
не дозволяти дітям самостійно їздити на громадському транспорті;
не допускати ігор дітей на проїжджій частині дороги;
не дозволяти дітям грати з м’ячем, кататися на велосипеді, ковзанах, санчатах, роликах на проїжджій частині дороги та поблизу неї — це може коштувати дитині життя;
не чіплятися на підніжку транспорту і не стрибати на ходу, щоб своїм прикладом не заохотити дітей;
не подавати дітям негативних прикладів, порушуючи правила дорожнього руху.
_________________________________________________________
20.09.2024
Як заучувати вірші з дітьми напам’ять
У дошкільному віці діти досить добре запам’ятовують прості рифмовані рядки. Це - ефективний спосіб розвитку пам`яті дитини. До того ж розвивається коло знань, здатність розуміти літературну мову. Але треба пам’ятати декілька простих правил вивчення з дітьми віршів:
1. Прочитайте , а ще краще розкажіть дитині вірш. Якщо ви знаєте напам`ять вірш, у дитини з`явиться стимул вивчити його. Звернуть увагу на інтонацію, з якою слід прочитати рядки.
2. Проведіть словникову роботу. Поясніть дитині значення слів, які їй незрозумілі, наведіть синоніми.
3. Супроводжуйте вивчення вірша відповідними рухами, якщо це можливо. Дитина сприйматиме вивчення вірша як гру, тому процес запам`ятовування стане легким і веселим.
4. Намалюйте схематично зміст вірша. Прості символи дитина сприймає швидко, без пояснень. Вони стануть опорою не лише для неї, а і для вас.
5. Обов`язково поставте декілька запитань за змістом вірша, запропонуйте дитині уявити себе на місці героя (якщо він є), або уявно перенестися у світ вірша. Це допоможе встановити, наскільки правильно дитина зрозуміла зміст вірша, а також розвине уяву, фантазію, мовлення дошкільняти.
Декілька простих для заучування віршів:
1. Одяглися люди в шуби,
Натопили добре груби.
Білки гріються в дуплі,
Миші - в норах у землі.
_________________________________________________________
10.09.2024
Як навчитися керувати своїми станами:
· Складіть перелік негативних переконань. Оцініть значущість кожного за шкалою від 0 до 10. Замініть їх на позитивні. Негативне переконання: Я нічого не вмію і у мене не вийде адаптуватися на новому місці. Значущість: 9
Позитивне переконання: Я маю гарну освіту і досвід. Якщо я докладу зусиль — здійсню все заплановане.
· Прислухайтесь до свого тіла. Відчуйте, де воно розслаблене, а де — напружене. Глибоко вдихніть, уявляючи, як через подих
сповнюєтесь спокоєм і розслабляєтесь. Через видих мовби виштовхніть з тіла всю напругу, а з нею і тривогу. Фізичні вправи для напруження та розслаблення м’язів також нададуть снаги.
· Знайдіть свою опору. Подумайте, кого з оточення можете просити про допомогу, яке заняття відвертає вашу увагу, що заспокоює. Це — ваш ресурс.
· Діти чутливі до станів дорослих. Вони можуть запитувати про ваші переживання, реагувати на них та заспокоювати вас. Не
приховуйте своїх почуттів і станів. Не кажіть, що все нормально. Зізнавайтеся в занепокоєнні. Кажіть, що шукаєте правильні рішення. Запевніть, що неодмінно впораєтеся з проблемою.
· Допоможуть також добрі звички, режим дня, нові ритуали і традиції. Це як контроль над власним життям, що формує
відчуття передбачуваності подій і вашу спроможність сприймати їх відповідно до реалій.
Пильнуйте свої стани і пам’ятайте:
· Зрозуміти, що спричиняє тривогу, — важливо.
· Усвідомити спогади чи думки, що надають захищеності та розслабляють, — потрібно.
· Сприймати тривогу як реакцію на невизначеність — природно.
· Не знати відповідей на всі питання — нормально.
Як проявляється тривога у дітей?
Виявити у дитини тривожність допоможуть спостереження за
змінами в її поведінкових проявах.
Ознаки тривоги:
· швидка втомлюваність;
· труднощі у зосередженні та концентрації уваги;
· порушення засинання і неспокійний сон;
· втрата апетиту або його посилення;
· вологі або холодні долоні чи ступні;
· постійне занепокоєння чи напруження, поява нових страхів;
· очкування імовірних негативних ситуацій та розмови про них;
· постійний плач чи надмірна плаксивість;
· надмірна прив’язаність до батьків і занепокоєння щодо них,
страх залишатися на самоті;
· нав’язливі дії (часте миття рук, перевірка, чи зачинені двері,
небажання полишати будинок тощо);
· тілесні реакції (сіпання ока, дрижання тіла, інше).
Причини підвищення тривожності у дітей і дії батьків:
1. Постійна тривожність батьків і напружена атмосфера в родині провокує перейняття дитиною від дорослих нездорової форми реагування навіть на звичайні події життя. Контролюйте себе!
2. Брак інформації або її невірогідність підвищують тривожність дитини. Спостерігайте та аналізуйте, що дитина читає, які
передачі дивиться, з ким спілкується, які емоції відчуває. За потреби розумно обмежуйте її інформаційний простір. Контролюйте джерела інформації!
3. Авторитарний стиль виховання руйнує здорові стосунки в родині. Щоб розуміти, як діти інтерпретують події, обговорюйте їх та доступно пояснюйте все, що відбувається. Відкрийтеся для спілкування!
Як допомогти дитині впоратися з тривогою:
· Обіймайте і приймайте обійми.
· Забезпечте щоденну стабільність дотриманням режиму дня,
традицій, ритуалів. Усі зміни обговорюйте заздалегідь.
· Навчіть дитину за допомогою шумних видихів позбавлятися
напруги. Допоможіть уявити, ніби так вона виштовхує її з тіла.
Доберіть і виконуйте разом вправи на розслаблення.
· Зробіть дозвілля корисним: гуляйте на свіжому повітрі, майте
регулярні фізичні навантаження, організуйте творчу
діяльність.
· Довіряйте дитині. Зважайте на її думки. Приймайте поради.
Пояснюйте, на що вона може впливати, а що вирішують лише
дорослі.
· Про те, що ви поруч, можна говорити без обмежень.
· Спілкуйтеся постійно. Обговорюйте все, що робитимете разом
і окремо. Оцінюйте день, що минув. Діліться почуттями.
Плануйте наступний день і майбутнє. Завершуйте розмови
оптимістично.
Коли звертатися до фахівця?
Якщо інтенсивність тривоги не спадає і вам не вдається
впорядкувати ані свій емоційний стан, ані стан дитини, це означає,
що є потреба в отриманні допомоги психол